Як сказав начальник управління Олексій Бігун, Мехрдадові Джамшидяну нададуть належний статус із гуманітарних міркувань.
У Комітеті ООН із прав людини раніше заявляли, що Джамшидянові в разі видачі до Ірану загрожують тортури і страта і ніякої гарантії справедливого суду над ним немає.
У травні білоруська влада випустила Джамшидяна з-за ґрат, де він пробув майже рік в очікуванні на рішення щодо депортації. Суд тоді скасував попереднє рішення про його депортацію до Ірану, але йому наказали протягом трьох місяців залишити Білорусь і виїхати до будь-якої іншої країни на власний вибір.
Мехрдад Джамшидян живе в Білорусі з 1993 року. 2018-го його затримали за порушення імміграційних правил.
Іранський паспорт Джамшидяна втратив чинність 2016 року, але він не звернувся до іранської влади по новий, побоюючись покарання в Ірані. Відтоді він, не маючи чинного паспорта, також не міг легалізувати своє перебування в Білорусі.
В Ірані Джамшидянові загрожує смертна кара за віровідступництво – таке покарання за вихід із ісламу передбачене в цій країні. Чоловік навернувся у православ’я 2002 року, вже в Білорусі, але іранська влада вочевидь дізналася про це лише через багато років. Тегеран, проте, наполягає, що йому ніщо не загрожує через його релігію.
Але 2012 року його помістили у списки розшукуваних Інтерполу на запит Ірану – там його звинувачують у вбивстві власної матері і брата під час відвідин країни. Джамшидян відкидає звинувачення і заявляє, що на момент злочину перебував у Білорусі і що родичі не підозрюють його в причетності до вбивств.
2012 і 2013 року його двічі затримували в Білорусі за цим ордером Інтерполу. Починаючи з 2013 року, Мехрдад Джамшидян багато разів звертався до білоруської влади з проханнями про статус біженця чи про інший різновид захисту, але йому щоразу відмовляли.
Родина Джамшидяна каже, що під час останнього 11-місячного перебування за ґратами в Білорусі він пережив інфаркт. А його дружина-білоруска, з якою вони мають трьох дітей, зараз не працює, бо лікується після операції з приводу раку.
«Завжди було уявлення у всіх у світі, що Україна – це, перш за все, сільське господарство, шахти, металурги, а туристи завжди казали, що в Україні дуже красиво, дуже смачно і дуже вродливі люди, особливо жінки. Так, це все є, і воно залишається нашим брендом. Але є й інші цифри, які говорять про те, що IT-індустрія, IT-технології та компанії дуже швидко розвиваються в Україні», – сказав Зеленський.
Після цього деякі ЗМІ написали про «секситське висловлювання щодо українських жінок» з боку президента.
Ані Зеленський, ані його команда ще цього не коментували.
Відразу ж ЗМІ почали згадувати виступ колишнього президента України Віктора Януковича у 2011 році, коли він сказав про те, як «почнуть роздягатися жінки – побачите таку красу».
«Для того, щоб включити Україну, я хочу сказати, достатньо того, щоб подивитися на неї своїми власними очима тоді, коли почнуть квітнути каштани в Києві. І коли почнеться тепло і в містах українських почнуть роздягатися жінки – побачите таку красу, це дуже чудово», – зазначив Янукович 28 січня 2011 року під час виступу на економічному форумі у Давосі.
Цю цитату Януковича експерти назвали проявом сексизму, тобто упередженого ставлення та дискримінації групи людей через їхню стать або гендерну ідентичність.
«Білорусь ще раз показала, що вона не повністю дотримується базових європейських стандартів, і застосування смертної кари продовжує перешкоджати розвитку глибших відносин з Радою Європи», – сказав Карлацян.
Він вчергове закликав білоруську владу негайно запровадити мораторій на смертну кару і не страчувати другого фігуранта справи В’ячеслава Сухарка, якщо він ще живий, оскільки, «незалежно від тяжкості злочину й суспільної зацікавленості в застосуванні пропорційного покарання, європейські демократичні стандарти забороняють застосування смертної кари за будь-яких обставин».
13 червня, як повідомляє Білоруська редакція Радіо Свобода, стало відомо про страту Олександра Жильнікова. Доля другого фігуранта кримінальної справи В’ячеслава Сухарка поки невідома.
Рада Європи та Євросоюз засудили проведення чергової страти в Білорусі.
Смертна кара в Білорусі
Білорусь залишається останньою країною Європи, де карають смертю.
Всього за роки незалежності в Білорусі винесли понад 300 смертних вироків.
Влада Білорусі не повідомляє про виконання смертних вироків. Про це вдається дізнатися зі свідчень інших засуджених до страти або від правозахисників, які контактують з рідними засуджених.
Євросоюз періодично закликає Білорусь відмовитися від смертної кари.
«На цей момент до територіальних органів Міністерства внутрішніх справ Росії з такими заявами звернулися 125 осіб», – цитує агентство 16 червня відповідь на свій запит від МВС Росії. Йдеться про колишніх мешканців Криму, які не перебували на півострові на час його окупації Росією і відтак не отримали російського громадянства автоматично.
Як мовиться у відповіді, розгляд документів і ухвалення рішень щодо них має бути здійснено протягом трьох місяців, але наразі жодного такого рішення ще не ухвалено і жодного паспорта громадянина Росії за цими заявами не видано.
У Росії 1 травня набув чинності указ Путіна, яким він іще більше розширив категорії громадян України, що мають право звернутися з заявами про прийняття до громадянства Росії у спрощеному порядку, порівняно з попереднім таким його указом за 24 квітня. До осіб, які постійно проживають на територіях окремих районів Донецької і Луганської областей України, названих у попередньому указі, нинішній додав нове широке коло громадян України, а також громадян інших держав чи осіб без громадянства родом із території України.
У документі, зокрема, перелічені такі категорії, як громадяни України, а також особи без громадянства, що народилися і жили у Криму й Севастополі, але виїхали звідти до 18 березня 2014 року, коли Росія, з погляду свого внутрішнього законодавства, оформила анексію Криму, а також члени їхніх родин, чи будь-які іноземці або особи без громадянства, які самі або батьки чи подружжя яких були свого часу депортовані з Криму, а також їхні діти і подружжя.
Днями Росія почала видавати свої паспорти за спрощеною процедурою мешканцям ОРДЛО за першим зі згаданих указів. Рішення Путіна про це ще раніше викликало різку критику Києва і Заходу. Серед інших реакцій, Київ назвав це рішення юридично нікчемним, у ЄС заявили, що вивчають можливість запровадження санкцій проти Росії через видачу паспортів мешканцям окупованого Донбасу за спрощеною процедурою і заборони людям із такими паспортами в’їзду до Євросоюзу, а у США заявили, що не будуть визнавати російських паспортів, виданих за згаданими указами Путіна.
У цьому контексті, мовиться в документі, Рада ЄС повторює, що для підходу Євросоюзу до такої співпраці фундаментально важливими є «повага до міжнародного права, зокрема до принципів незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, Конвенції ООН із морського права, зокрема до свободи судноплавства, а також політичні рішення ЄС і політика невизнання незаконної анексії Криму».
Загалом же Рада ЄС підтвердила відданість Євросоюзу розвиткові добробуту, стабільності і стійкості чорноморського регіону і наголосила на його дедалі більшій стратегічній важливості для ЄС.
Становище в Чорноморському регіоні почало загострюватися після окупації Росією українського Криму і далі значно погіршилося 2018 року, коли Росія почала затримувати судна, що прямували в українські порти Азовського моря чи з них, а також чинити перешкоди судноплавству в Керченській протоці. Найтяжчим наразі став інцидент у листопаді 2018-го, коли Росія з застосуванням збройної сили захопила в полон 24 українських моряків і затримала їхні три кораблі. ЄС, як і інші західні партнери Києва, вже не раз вимагав від Росії звільнити військовополонених моряків і кораблі. Росія натомість звинувачує їх у «незаконному перетині кордону» і ставиться як до кримінальних злочинців, відмовляючись, зокрема, виконувати припис Міжнародного трибуналу з морського права про їхнє негайне звільнення.
Як сказав речник Організації атомної енергії Ірану Бегруз Камалванді на прес-конференції, яку транслювало у прямому ефірі державне телебачення, країна починає нарощувати свої запаси урану і може збільшити рівень його збагачення.
Зокрема, за його словами, межу у 300 кілограмів урану, встановлену угодою, Іран перевищить протягом десяти днів. А можливість підвищити рівень збагачення урану понад дозволені нині 3,67 відсотка залежатиме «від потреб країни», сказав речник. Він додав, що Іран потребує рівня збагачення урану до 20 відсотків.
При цьому, наголосив посадовець, європейські країни ще мають час, щоб захистити Іран від санкцій США, але вони мають діяти, а не лише говорити.
Наприкінці минулого тижня президент Ірану Хасан Роугані попереджав, що його країна продовжить відступати від вимог ядерної угоди, якщо інші її учасники не дадуть Тегеранові «позитивних сигналів». «Очевидно, Іран не може дотримуватися цієї угоди односторонньо», – заявляв він.
У травні Іран уже перестав виконувати деякі пункти ядерної угоди у відповідь на рішення президента США Дональда Трампа вивести свою країну з цієї угоди і відновити американські санкції проти Тегерана. США також домагаються, щоб і їхні союзники дотримувалися цих санкцій. Тегеран тим часом тоді попереджав, що може відмовитися від виконання ще кількох пунктів угоди, якщо інші її учасники не вирішать, як захистити Іран від американських санкцій.
Угода, підписана 2015 року, передбачає скасування раніше накладених на Іран санкцій у відповідь на значне обмеження ядерної програми Тегерана, що має на меті унеможливити створення Іраном ядерної зброї. Трамп різко критикував цю угоду ще під час своєї виборчої кампанії, а 2018 року виконав свою погрозу односторонньо вивести США з неї.
Останнім часом відносини між США й Іраном іще погіршилися: Вашингтон звинувачує Тегеран у низці нападів на танкери в регіоні Перської затоки і направив туди додаткові сили свого флоту, Іран відкидає ці звинувачення.
17 червня він, як планувалося, має прибути до Парижа, а 18 червня – до Берліна.
Ці візити мають відбутися в час, коли Зеленський заявляє про бажання досягти поступу в реформах і залагодити конфлікт на сході України.
У Парижі він має зустрітися з президентом Франції Емманюелем Макроном. Як заявили в Єлисейському палаці, зустріч Макрона з Зеленським має стати шансом «висловити підтримку Франції програмі реформ, якої прагне новий президент України». Також у розмові має йтися про «шанси вирішення конфлікту» на сході України за підтримки Франції й Німеччини.
У Берліні Володимир Зеленський має зустрітися з президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром.
Франція і Німеччина є учасницями так званого «нормандського формату» переговорів про врегулювання на Донбасі, разом зі сторонами конфлікту, Росією й Україною. Ці переговори на найвищому рівні не відбувалися вже близько двох років через непоступливість Росії.
Раніше цього місяця Зеленський здійснив свій перший закордонний візит як президент до Брюсселя, де він відвідав штаб-квартири Європейського союзу і НАТО. Там він підтвердив курс України на євроатлантичну і європейську інтеграцію і обіцяв, що за його керівництва Україна буде втілювати реформи і посилювати боротьбу з корупцією.
Він також закликав посилити тиск на Росію, щоб вона зупинила свою війну на сході України.
«Дрон MQ-9, який належав США, був збитий над Єменом, за нашими оцінками, ракетою SA-6 «земля – повітря» (запущеною повстанцями – ред.) 6 червня», – заявив 16 червня речник Центрального командування підполковник Ерл Браун.
Він додав, що висота, на якій збили безпілотний літальний апарат, дає змогу говорити про «прогрес порівняно з попередніми можливостями хуситів, який, на нашу думку, став можливий за допомоги Ірану».
Читайте також: Саудівська Аравія: понад 20 цивільних постраждали від обстрілу аеропорту єменськими повстанцями Хуті
Крім того, за словами Брауна, 13 червня «модифікована іранська ракета SA-7 класу «земля – повітря» спробувала збити» ще один дрон США MQ-9 над Оманською затокою, нібито в спробі зірвати спостереження за атакою на японський нафтовий танкер Kokuka Courageous, яку у Вашингтоні приписують Корпусу вартових ісламської революції Ірану.
Сполучені Штати та їхні союзники звинувачують у нападі на Kokuka Courageous та ще один танкер, Front Altair, Іран, який будь-яку власну причетність заперечує.
Союзник США Саудівська Аравія очолює військову коаліцію, що підтримує уряд Ємену у чотирирічній війні з повстанцями руху Хуті (хуситами). Цей конфлікт, за деякими оцінками, є опосередкованим протистоянням між Ер-Ріядом та його регіональним супротивником Іраном.