Daily: 25/12/2016

Голова Апеляційного суду Кіровоградської області Валерій Драний – шахрай!

Голова Апеляційного суду Кіровоградської області Валерій Драний згідно з декларацією не має ані дружини, ані житла, ані автомобіля.

Голова Апеляційного суду Кіровоградської області Валерій Драний згідно з декларацією не має ані дружини, ані житла, ані автомобіля. Однак розслідування Євгенії Слівко для програми «Наші гроші. Досудилися» виявило, що насправді суддя разом з екс-дружиною та дітьми мешкає в будинку площею 400 кв. м в престижному районі Кропивницького (Кіровоград), користується квартирою площею понад 100 кв м та автомобілем бізнес-класу Hyundai Azera. Голова суду підтвердив, що використовує це майно.

Будинок та квартиру Валерій Драний записав на дружину Ірину, з якою, за документами, перебуває у розлученні.

Автомобіль Hyundai Azera, на якому їздить голова суду, оформлений на Олексія Драного. Це рідний дядько Валерія Драного. Раніше Олекій Драний теж працював у суді, який нині очолює його племінник. Наприкінці 2013-го Олексій Драний пішов у відставку з посади простого судді. І незабаром на нього записали непросту автівку. Така іномарка на час купівлі коштувала близько $40 тис.

Навіть попри хитрощі з оформленням майна на родичів, суддя все одно мав показувати його в декларації, оскільки користується ним. «Якщо особа користується майном – на правах оренди або на будь-якому іншому праві – воно повинно зазначатися, тому це звісно порушення» – говорить Андрій Савін.

Заробіта плата голови суду Валерія Драного у 2015 р. склала 273 тис. грн. Він також отримував матеріальну допомогу – 13,4 тис грн.

Дружину та її дохід Валерій Драний в декларації не вказав, посилаючись на розлучення. Разом з тим, вже після розлучення у родини народилася друга дитина.

Розлучившись на папері 2013-го року, подружжя розпочало розподіл майна. У 2016-му цей процес завершився, і Валерій Драний оформив половину дому та квартири на себе. Тепер формально він отримав це майно від дружини внаслідок розлучення, а не придбав на суддівську зарплату.

Кваліфікаційне оцінювання, яке передбачає доведення законності походження статків, глова суду Валерій Драний ще не проходив.

Правда України

your ad here

Прийшов кінець монополії путляндського ядерного палива в Україні

Українські атомні електростанції готові повністю перейти на паливо американо-японської компанії “Westinghouse”, — заявив міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик.

«4 з 13 партій ядерного палива надходить від Westinghouse, а це становить 30%. Атомна енергетика готова до переходу на Westinghouse повною мірою», — сказав він і уточнив, що в січні-жовтні 2016 року Україна купувала паливо у російської компанії «ТВЕЛ» на суму $288,217 млн, а у Westinghouse — на $100,591 млн.

Раніше «Енергоатом» повідомляли, що на Запорізькій АЕС встановлено кантувач NT-P3, який буде задіяний для роботи з новими контейнерами, в яких перевозиться свіже ядерне паливо компанії Westinghouse. Це обладнання поставлено Запорізькій АЕС в рамках робіт з модернізації системи перевантаження, зберігання і транспортування палива.

Правда України

your ad here

Фонд держмайна переніс на наступний рік конкурси з продажу шести енергопостачальних компаній

Як і очікувалося, Фонд держмайна переніс на наступний рік конкурси з продажу шести енергопостачальних компаній – останніх, що залишилися у власності держави. Минулої осені Україна до продажу контрольних пакетів акцій «Запоріжжя-», «Харків-», «Миколаїв-», «Хмельницьк-» і «Черкасиобленерго», а також 50,99% акцій «Тернопільобленерго» виявилася неготовою.

Передусім держава не встигла підготувати можливості для ефективних продажів необхідне законодавче та регуляторне поле, не впровадила методику стимулюючого тарифоутворення для регіональних монополістів-енергопостачальників, не вирішила, що робити з мільярдними боргами енергоринку та як забезпечити 100-відсоткові розрахунки за електрику.

Втім, є надія, що вже в першій половині 2017 року ситуація для проведення аукціонів виявиться більш сприятливою.

У всякому разі, 23 листопада президент Петро Порошенко підписав закон про незалежний статус НКРЕКП, а в лютому-березні 2017 року Верховна Рада може прийняти у другому читанні законопроект про ринок електричної енергії України. Це ті два базові документи, які визначають майбутнє вітчизняного енергоринку та його регуляторного органу в особі Нацкомісії. Потенційні інвестори, таким чином, зможуть отримати хоч якесь уявлення про правила гри в енергетичній галузі.

Крім того, за словами голови НКРЕКП Дмитра Вовка, з 1 липня 2017-го обленерго зможуть перейти на нову методику стимулюючого тарифоутворення (RAB-регулювання, яке покликане спонукати енергопостачальників до економії коштів шляхом встановлення фіксованого тарифу на передачу струму на тривалий період.

Мова поки йде не про всі енергопостачальні компанії, а лише про ті з них, які встигнуть до цієї дати виконати належні умови. Зокрема, ліцензіат повинен провести оцінку регуляторної бази активів, повністю погасити або реструктуризувати борги перед ДП «Енергоринок», а також підтвердити здатність дотримуватися стандартів якості передачі електроенергії, включаючи нормативи кількості відключень. В умовах вітчизняної енергетичної галузі це не так вже й мало.

По-справжньому до переходу на RAB-регулювання сьогодні готові далеко не всі обленерго, а тільки та частина приватизованих компаній, яка готувалася до нової методики ще в 2013 році, але так і не змогла на неї перейти через мораторій екс-прем’єра Миколи Азарова на підвищення енерготарифів.

Що стосується державних «обленерго», які повинні бути продані на конкурсах в 2017 році, вони перейти на RAB-регулювання до 1 липня навряд чи встигнуть, якщо навіть конкурси відбудуться. Справа в тому, що переоцінка активів в енергопостачальній компанії – процес досить тривалий. Тільки на інвентаризацію устаткування, яке складається з 30-60 тисяч одиниць найменувань, необхідно півроку. В цілому ж переоцінка активів в обленерго займає близько півтора роки і вимагає відволікання зусиль безлічі інженерів і економістів. І це навіть у приватних енергокомпаніях, які в програмно-технічному сенсі набагато більш розвинені, ніж державні.

Саме з цієї причини в 2016 році ніхто у тих шести обленерго, які будуть виставлені на аукціони, приступати до переоцінки активів з метою переходу на стимулюючі тарифи і не намагався. Процес вирішили покласти на майбутніх приватних власників. Тим більше, що для самих потенційних покупців енергооб’єктів не настільки важливо, переведуть їхні компанії на стимулюючі тарифи роком раніше чи роком пізніше. Інвестора в першу чергу цікавлять стабільність і передбачуваність правил гри у галузі, а також можливість довгострокового бізнес-планування своєї діяльності.

Не така важлива для інвестора і сама ставка прибутковості на активи в рамках RAB-регулювання, яка зараз служить основним предметом суперечок у дискусіях про умови приватизації і яка безпосередньо вплине на рівень підвищення енерготарифів. Головне для учасників конкурсів – щоб цю ставку прибутковості не переглядали і не скасовували заднім числом, що в українських умовах цілком ймовірно. Причому чим вища ставка, тим вищий ризик її перегляду.

Втім, Дмитро Вовк твердо дотримується думки, що ставка прибутковості на базу переоцінених активів обленерго повинна відповідати середній ставці прибутковості на капітал в країні, і називає цифру 19%. Мова йде про єдину ставку прибутковості як на стару, так і на нову базу активів. Позиція глави Нацкомісії раніше була відображена у відповідному проекті постанови регулятора, опублікованому 29 червня. Цим документом НКРЕКП запропонувала збільшити ставку на нову і стару базу активів відповідно з 14,79% і 5%, затверджених ще в 2013 році, до єдиних 19,11%.

Пізніше, в ході парламентського круглого столу з енергоприватизації, що пройшов у жовтні, голова НКРЕКП заявив, що грошова виручка від продажу обленерго буде прямо залежати саме від розміру ставки прибутковості і може коливатися від 7 до 30 млрд гривень.

Втім, у більшості українських експертів подібні прогнози викликали лише посмішку з огляду на вищеописаний фактор непевності законів, правил і чиновницьких настроїв в Україні. Більше того, фахівці галузі, включаючи навіть представників самих обленерго, вважають ставку в 19,11% невиправдано завищеною і в цілому небажаною як для самих енергокомпаній, так і для їхніх споживачів.

Зокрема, Енергетична асоціація України (ЕАУ) у своєму листі від 7 липня на ім’я голови НКРЕКП назвала помилковою ідею підвищення регуляторної норми доходу на старі активи до рівня ставки на нові активи хоча б тому, що власники українських обленерго купували енергокомпанії за цінами набагато нижчими відновлювальної вартості активів. Це означає, що ідея регулятора є несправедливою, в першу чергу, по відношенню до споживача.

Також згідно з розрахунками Асоціації, застосування ставки 19,11% до старих активів замість 5% може призвести до збільшення річного тарифного доходу всіх обленерго на 20,6 млрд грн при прогнозної вартості переоцінених активів 120 млрд грн. Це потягне за собою в загальному підсумку зростання роздрібної ціни електрики для непобутових споживачів при переході до RAB-регулювання на 35%.

«Таке стрімке підвищення тарифів стане не лише предметом політичних спекуляцій, але і в цілому дискредитує ідею стимулюючого регулювання в суспільстві, що призупинить його впровадження», – йдеться в листі.

Крім того, енергопостачальні компанії, при ставці прибутковості 19,11% на старі активи, просто не зможуть у найближчі 2-3 роки освоїти отримані гроші у своїх інвестиційних програмах в силу обмежених можливостей підрядників і постачальників обладнання, відсутності відпрацьованих проектних рішень, а також з причини режимних і системних обмежень при проведенні реконструкцій в електромережах.

Схожу з ЕАУ думку висловив і представник однієї з консалтингових компаній, що працює в електроенергетичній галузі.

«Якщо виходити з класичної теорії RAB-регулювання, ставка прибутковості як на нові, так і старі активи обленерго дійсно повинна відповідати 19%, оскільки вона враховує всі ризики інвесторів. Однак спочатку RAB-регулювання готувалося для західних компаній, які були переінвестовані. В Україні ж одномоментне введення такої ставки для обленерго, які зараз перебувають на голодному пайку, призведе до стрибка роздрібних тарифів на 30-40% і до збільшення розміру інвестпрограм з нинішніх 2-3 млрд грн до, припустимо, 30 млрд грн. Ні енергокомпанії, ні національна економіка не готові до такого підвищення», – вважає джерело, на думку якого, ставка 5% прибутковості на старі активи на першому 3-літньому етапі стимулюючого тарифного регулювання цілком достатня.

Голова ЕАУ Василь Котко при цьому пропонує поетапне підвищення ставки на старі активи в різні регуляторні періоди з 5% до 7%, 9% і 10-11% з відповідним зниженням ставки на нові активи з 19% до 17%, 14% і 10-11%.

Позицію експертів підтримують і деякі народні депутати. «Таке враження, що у нас вибрали найжорсткіші ставки для споживача у світовій практиці», – каже голова підкомітету з електроенергетику парламентського комітету з ПЕК Лев Підлесецький.

До сказаного залишається додати слова Артура Огаджаняна, який 9 грудня на круглому столі з приватизації у парламенті заявив: «Ніхто з іноземних інвесторів не прийде на аукціони з шести обленерго – вони не бачать єдиних та незмінних правил гри». І якщо прогноз пана Огаджаняна збудеться, виникає риторичне питання: а для кого, власне, робиться ставка в 19,11%, яка не потрібна ні споживачеві, ні самим обленерго?

Правда України

your ad here

В Україні дозволили відчужувати через суд майно у своїх родичів чи партнерів

Бізнесменам спростили правила викупу нерухомості у своїх партнерів. Її можна відчужувати в примусовому порядку через суд, внісши гроші на рахунок суду, який постановив Верховний суд при розгляді справи №6-1943цс16.

“Якщо компанії не дають можливості повноцінно розпоряджатися неподільним майном — таким як нерухомість, хоча вона і володіє більшою частиною квадратних метрів. То вона може відсудити у співвласника меншу частину приміщення. Потрібно провести його оцінку і подати відповідний позов до суду, внісши на його рахунок суму. Коли суддя винесе позитивне рішення, кошти відійдуть співвласнику, а ключовий господар отримає всі права і зможе повноцінно розпоряджається майном. І продавати, закладати за кредитом.

Рік тому схоже рішення було щодо фізосіб, де також дозволили примусово викуповувати житло (якщо це у людини не єдина нерухомість), а тепер схожу справу розглянули і щодо бізнесу”, — пояснив Ростислав Кравець.

Юристи запевняють, що в Україні безліч подібних спорів. Найчастіше особисте майно або бізнес ділять колишні подружжя.

“Фактично кожне розлучення супроводжується тим чи іншим розділом спільної квартири або іншого цінного майна, спільно нажитого в період шлюбу. На випадок неможливості розійтися полюбовно (продати квартиру і поділити гроші; залишити квартиру одному з подружжя, який грошима відшкодує другому його частку) закон передбачив, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене примусово за рішенням суду на підставі позову іншого співвласника при одночасному дотриманні декількох умов”, — зазначив нам адвокат Андрій Трембич.

Всього умов чотири:

– Частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
– Річ є неподільною;
– Спільне володіння і користування майном є неможливим;
– Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

“Перша проблема всіх подібних справ у доведенні відсутності істотної шкоди для відповідача: ну як же немає шкоди, коли когось примусово позбавляють власності (як правило житла) — нехай і з відшкодуванням (ще невідомо – чи справедливим). І в цій справі ВСУ також не роз’яснює, за якими критеріями він прийшов до висновку про допустимість створення незручностей для відповідача”, — зауважив Трембич.

Друга проблема, за його словами, — визначення “незначності частки”. Справа в тому, що раніше суд неодноразово підкреслював, що при розділі спільної сумісної власності подружжя присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може бути, лише якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі. І ось тут цікаво, що ВСУ легалізував кваліфікацію нижчестоящих судів частки одного співвласника (яка за замовчуванням при розлученні становить ½ або близько того) як незначну, хоча абсолютно очевидно, що половина квартири — ніяк не незначна частка.

“Це підводить нас до висновку, що практика іноді нехтує критерієм незначності частки, право власності на яку можна примусово припинити, і головний акцент у таких справах переміщається на “відсутність істотної шкоди” для відповідача. Тому якщо до вас заявлений позов (про припинення вашого права на частку у спільному приміщенні), основну силу заперечень варто сконцентрувати на доведенні суттєвості шкоди для вас від такого розміну частини об’єкта на гроші: відсутності іншого житла, крім спірної квартири (будинку), розміщення в ньому центру життєвих інтересів і побутових зв’язків тощо.

Якщо мова йде про комерційний об’єкт, вашу частку в якому намагається припинити партнер, аналогічно варто обґрунтовувати тісний зв’язок бізнесу з даним об’єктом, наявність стійких зв’язків вашого бізнесу з цим конкретним місцезнаходженням, його прихильність до відомої локації”, — порадив Трембич.

Юристи говорять і про інші складнощі, з якими стикаються співвласники майна.

“Відкритою залишається проблема терміна “співвласників”, використаного законодавцем у множині. Формально це означає, що для того щоб застосовувати вищезгадану статтю, потрібно щоб співвласників було не менше трьох. При існуючій судовій практиці допускається, коли позов про припинення права на частку у спільному майні, яке належить двом суб’єктам, заявляється одним співвласником до іншого. Не змінює цієї практики й коментована постанова ВСУ”, — підкреслив Олег Якимяк.

Правда України

your ad here

Пацієнти, які були сліпі протягом десятиліть, тепер зможуть бачити

Система називається Argus II. Завдяки мініатюрній відеокамері і чіпу, який імплантують в задню частину ока, пацієнти, які були сліпі протягом десятиліть, можуть знову бачити.

Експерти випробували Argus II на десяти пацієнтах протягом останніх восьми років. Результат вважають успішним – 68-річний Кіт Хейман з Ланкашира, який жив у темряві протягом 25 років, став одним з перших пацієнтів. У серпні 2009 року його оснастили біонічним оком.

“Провівши майже половину свого життя в темряві, я тепер можу сказати, коли мої онуки біжать до мене і можу розгледіти мерехтливі вогні на ялинці. Я міг говорити з кимось, а коли той ішов, я не знав і продовжував говорити. Цього не відбувається, завдяки новій системі”, – говорить Хейман.

Argus II являє собою спеціальні окуляри. Там розміщена камера, яка знімає і передає відеозображення в електричні імпульси. Вони передаються бездротовим каналом на електроди, що знаходяться поверх пошкоджених клітин в задній частині сітківки ока. Ці імпульси стимулюють клітини сітківки, в результаті чого мозок розпізнає світло. Потім пацієнт навчається інтерпретувати ці візуальні візерунки.

Міністерство охорони здоров’я Англії буде фінансувати проект протягом пілотних 12 місяців. І на початку 2019 уряд вирішить, чи поширювати винахід.

Вартість такого ока – 150 тис. фунтів стерлінгів.

Правда України

your ad here