Daily: 08/31/2015
Чисельність громадян України, котрі попросили про надання статусу біженця в Польщі зросла в 40 разів
Від 2014 року чисельність громадян України, котрі попросили про надання статусу біженця в Польщі, зросла до 4 тис. осіб. При цьому статус біженця отримали лише двоє з них, передає в понеділок Польське радіо з посиланням на дані місцевого Управління у справах іноземців.
За словами прес-секретаря відомства Єви Піхоти, 2014 рік сильно вплинув на статистику українців, котрі звертаються за наданням статусу біженця в Польщі. Раніше про такий статус клопотали в середньому 100 осіб на рік, але з минулого року це число виросло в 40 разів – до 4 тис.
При цьому з 2014 року Польща надала статус біженця лише двом українцям. Також щодо кількох десятків громадян України було прийнято рішення про надання різних статусів, які дозволяють їм тимчасово перебувати на території Польщі.
Водночас в 2015 році Польща видала 1248 негативних рішень про надання статусу біженця, а щодо 523 припинила розгляд справи.
В Управлінні у справах іноземців повідомили про те, що з моменту початку конфлікту на Донбасі збільшилась чисельність українців, котрим надається тимчасовий вид на проживання в Польщі. Так, в 2012-2013 рр. було видано 10 тис. позитивних рішень, в 2014 році Польща надала посвідку на проживання 17 тис. громадянам України, а з початку цього року українцям було видано 18 тис. дозволів на перебування в Польщі.
Згідно з польським законодавством, особи, котрим надається дозвіл на проживання, не отримують підтримку з боку держави. Допомога у вигляді житла, харчування, кишенькових витрат, медичної страховки і освіти надається тільки тим, хто клопоче про статус біженця.
Нагадаємо, що раніше президент Польщі Анджей Дуда заявив, що його країна не готова приймати нових мігрантів з Близького Сходу і Африки, оскільки повинна надати допомогу біженцям з України.
…
Біля Верховної ради пролито кров патріотів! Терміновий збір у Маріїнському парку біля пам’ятника Ватутіну!
У «Правому секторі» закликають активістів зібратися у Маріїнському парку.
«Терміновий збір членства у Маріїнському парку біля пам’ятника Ватутіну! Біля Верховної ради пролито кров патріотів!», – йдеться у повідомленні «Правого сектору» (Київ) на сторінці в мережі.
Під стінами парламенту України в Києві 31 серпня виникли сутички після того, як Верховна Рада підтримала в першому читанні зміни до Конституції щодо децентралізації. Протестувальники почали наступ на будівлю Верховної Ради, яку охороняв кордон правоохоронців.
За повідомленням МВС України, поранені близько 100 правоохоронців, 10 – перебувають у тяжкому стані.
За словами народного депутата, члена колегії Міністерства внутрішніх справ Антона Геращенка, у правоохоронців кинули бойову гранату.
Пізніше глава МВС Арсен Аваков повідомив про затримання 30 учасників сутичок, в тому числі і мітингувальника, який кидав гранату у правоохоронців.
Сьогодні Верховна Рада підтримала внесення змін до Конституції в частині децентралізації.
Після цього голова Верховної Ради Володимир Гройсман закрив засідання Верховної Ради, президію якої заблокували депутати, зокрема представники фракції Радикальної партії і депутати від ВО «Свобода».
У мітингу під стінами парламенту брали участь ВО «Свобода», Радикальна партія, партія «УКРОП». Зокрема, активісти Всеукраїнського об’єднання «Свобода» тримають плакат «Особливий статус Донбасу» в Конституції – державна зрада», інші гасла, партійні прапори.
Як раніше наголошував президент України Петро Порошенко, жодного особливого статусу для Донбасу зміни не передбачають.
…
Кривавий карлик через величезний страх готує собі таємний прихисток в Іспанії
Президент Росії міг бути причетний до купівлі будинку на середземноморському узбережжі.
“Путін пов’язаний з підозрілими угодами з нерухомістю в Іспанії”, – говорить заголовок статті британського видання Times, опублікованої в понеділок.
За відомостями газети, з’явилася нова інформація, згідно з якою президент Росії міг бути причетний до купівлі будинку на середземноморському узбережжі. У 2008 році іспанська поліція провела рейд в житлі Геннадія Петрова – ймовірного боса одного з найбільших російських злочинних угруповань.
У ході обшуку у Петрова, пише Times, були вилучені документи, в яких говорилося, що він брав від імені президента Росії участь в купівлі нерухомості в Малазі.
“Сеньйоре Путін, земля в Малазі, російська ділянка або російська міська забудова. Земля не куплена. Управління справами президента”, – такий рукописний напис іспанською, датований 2001 роком, значився, за твердженням видання, на одному з вилучених документів.
“Як говориться в обвинувальному акті, оприлюдненому іспанськими прокурорами в травні нинішнього року, деякі високопоставлені політичні союзники Путіна були пов’язані з кримінальною імперією Петрова”, – продовжує Times.
Крім того, як з’ясувала газета, у слідчих є запис переговорів двох членів злочинного угруповання Петрова. Телефонна бесіда відбулася в 2007 році між якимись Віктором Гавриленковим і Маратом Полянським, які обговорювали створення підставної фірми в Іспанії для відмивання злочинних грошей.
“Полянський запитав Гавриленкова, де можна зупинитися. Той йому відповів: “Є купа готелів в Аліканті, і будинок Путіна в Торрев’єсі теж не дуже далеко”, – розповідає Times. Як пояснює видання, містечко Торрев’єха розташоване на Коста-Бланка.
Іспанська прокуратура, нагадує Times, “має намір висунути звинувачення 27 особам, котрі проходять у справі, включаючи високопоставленого члена російської правлячої партії, в шахрайстві, відмиванні грошей та інших злочинах”.
В обвинувальному висновку згадуються також, хоча жодних звинувачень на їхню адресу не висувається, голова правління Газпрому і колишній глава уряду Віктор Зубков, заступник прем’єр-міністра Росії, два колишніх міністри і глава могутнього Слідчого комітету, пише газета.
“Петров, імовірно, використовував свій вплив, щоб допомогти спільникам зайняти ключові посади в російській політиці та правоохоронних органах в обмін на активи в Іспанії”, – додає Times.
Віктора Зубкова іспанські прокурори, як пише видання, називають серед тих, хто “протегував організації Петрова, приймаючи деякі політичні рішення на її користь”.
Журналісти Times спробували зв’язатися з прес-секретарем президента Росії Дмитром Пєсковим, щоб той підтвердив або спростував інформацію про придбання Путіним нерухомості в Іспанії в 2001 році, проте відповіді не отримали.
Раніше Пєсков, доповнює картину газета, називав подібні твердження “повною нісенітницею” і неоригінальним жартом “за гранню розумного”.
Нагадаємо, раніше агентство Bloomberg повідомляло, що іспанські прокурори запідозрили соратників Путіна в зв’язках з мафією. За даними агентства, ім’я Путіна згадується тричі в документі, який є запитом прокурорів на те, щоб звинуватити 27 осіб у відмиванні грошей.
…
На початку XX ст. в західноукраїнському Дрогобичі шампанського продавалося більше, ніж у Відні
Олігархи Галицької Пенсільванії були схожі на нинішніх – вони ганяли на мерседесах, будували розкішні вілли і влаштовували затяжні розбірки в судах.
У вересні 1880 року австро-угорський імператор Франц Йосиф прибув з візитом до Галичини – краю, де він не був 30 років. У Самборі його зустрічали кантатою, написаною спеціально для такої події: «Ласкаво просимо в край, де течуть сіль і нафта! Ласкаво просимо до нас, де навкруги тільки ліс!».
Трохи раніше імператор, напевно вже стомлений банкетами в кожному з міст, де доводилося бувати, провів півтори години на нафтових й озокеритових шахтах Борислава. Це було перше і єдине промислове підприємство у всьому краї, що потрапило в ретельно сплановану програму візиту монарха.
За всіма вінками, прапорами, гірляндами й іншою мішурою, якою Французьке товариство з експлуатації озокериту та нафти обвішало свої бориславські володіння, проглядалося визнання: нафта з Галичини ставала справою державної ваги. Спеціально для Габсбурга вибудували не тільки тріумфальну арку, а й повномасштабну модель підземної галереї, а також озокеритову шахту в мініатюрі. Вона стояла біля підніжжя павільйону, з якого Франц Йосиф оглядав Борислав, весь утиканий вишками.
Вже у 1870-х Борислав давав роботу в нафтовидобувній сфері 10 тис. працівників за населення менше 15 тис. У регіоні було майже 13 тис. точок видобутку нафти.
Скільки було їх у вересні 1880-го? Досить багато: в околицях тоді працювало 2.832 шахти і свердловини. Вже у 1870-х Борислав давав роботу в нафтовидобувній сфері 10 тис. працівників за населення менше 15 тис. У регіоні було майже 13 тис. точок видобутку нафти – правда, більша частина з них були простими колодязями.
На початку ХХ століття в околицях міста налічувалося понад 1,5 тис. вишок. На величезній території, що включає не тільки Борислав, але й сусідні Східницю і Тустановичі, кожен міг зайнятися нафтою – ніяких жорстких правил і регламентів не існувало.
Ось і тіснилися вишки, видобуваючи три чверті польської нафти і 5% світової. Якщо бути зовсім вже точним, 5% – це був максимум, який припав на 1909 рік. А в середньому видобувалося близько 2 млн т нафти – приблизно 4% від світового видобутку.
Борислав був єдиним у світі містом, що стояло безпосередньо на нафтовій жилі. Тому кантата для Франца Йосифа була правдивою: із землі сочилося чорне золото. Нафта рвалася з надр на волю, покриваючи чорним брудом поля і береги річки Тисмениці. Нещасну річку навіть описали в знущальній, але популярній пісеньці: «Тысменица – речка-диво, красивей других всех рек. Кто увидит – сбежит живо, так воняет её брег» (рос. «Тисмениця – річка-диво, красивіша за решту річок. Хто побачить – втече швидко, так смердить її берег»).
Підземною рідиною, яку називали кип’ячкою або ропою, розпалювали сиру деревину і змащували осі коліс у возів. Для таких цілей вистачало примітивного способу видобутку: вмочали в ропу джгути з кінського волосу, потім викручували над ямами, куди скидали розпечене каміння.
У 1840 році Іван Шемелюк здогадався вирити шестиметровий колодязь кип’ячки, найняв кілька працівників і продавав ропу бочками. Він, імовірно, і став першим нафтовим магнатом Галичини. Але не останнім.
Як колись у Клондайк за золотом, у Борислав стікалися капіталісти, мрійники і шахраї, наївно вірячи, що саме їм повезе так само, як інженеру, уродженцю Бережан Вацлаву Вольському. Його шахта Гуцул щодня наповнювала 50 вагонів нафти – вірніше, могла б наповнити, якби Вольський міг вивозити її в таких обсягах. Але він не міг і тому перегородив один з ярів земляним валом, створивши цілий ставок чистої нафти.
За 1909 рік у 30-тисячному Бориславі було продано більше шампанського, ніж у столичному Відні. Саме в Бориславі та Дрогобичі на початку ХХ століття була найвища у краї концентрація паккардів, мерседесів, фіатів й австро-даймлерів на 1 тис. населення.
До цього часу ходять легенди про те, як нафтові магнати бажали кататися на санях навіть влітку – і каталися, висипавши на вулиці кілька тонн цукру. З усією повагою до фольклору зауважимо, що такий сюжет (поїздки на санках по цукру) зустрічається і в Качанівці на Чернігівщині, і в Меджибожі на Поділлі.
А мер Дрогобича і господар розташованого по сусідству курортного Трускавця Раймунд Ярош щороку кожному дрогобицькому біднякові робив подарунок. Біля палацу магната у стилі французького ренесансу на вул. Міцкевича (зараз вул. Шевченка, 23) стояв касир, який виплачував жебраком по злотому.
Прогулянка по Дрогобичу, де збереглося чимало шикарних будинків, – найкраще свідчення того, що багатьом з нафтою щастило. Тут воліли жити ті, хто на нафти не виживав, а заробляв.
Життя простих робітників теж було у Дрогобичі кращим. На вул. Стрийській з 1909 року працював Польмін (Державна фабрика мінеральних масел), що незабаром став найбільшою і найсучаснішою рафінерією (нафтопереробним заводом) у всій Європі. А заразом – маленьким куточком соціалізму в буржуазній Польщі.
Польмін був першим, але не єдиним. Французи побудували у Дрогобичі нафтопереробний завод Австрія, пізніше перейменований на Дрос, поруч працювали заводики поменше – Рома, Фраймета, Нафта.
Близько 2 тис. працівників Польміну жили в спеціально побудованому робочому містечку. І отримували непогані як для Галичини гроші – від 600 до 2 тис. злотих на місяць. Поселення, розташоване неподалік від німецької колонії Найдорф (зараз – Нове Село Дрогобицького р-ну) навіть називали Польміновиці.
Рахунки за газ, світло, каналізацію оплачував завод, як і проїзд на автобусах. У містечку розташовувалися сучасна школа, стадіон, басейн, клуб, бібліотека, каплиця і кілька магазинів. По вихідних польміновський оркестр грав біля ратуші старі австрійські марші. У поїздки за покупками або на екскурсії польмінських роботяг возили три спеціальні автобуси. Особливо популярними були осінні виїзди в ліси – за грибами.
26 червня 1944 року авіація союзників, яка добивала нацистів, що використовували завод у своїх інтересах, повністю знищила колись передове підприємство. Коли через два тижні в Дрогобич увійшли радянські війська, Польмін ще тлів.
…