Daily: 05/19/2015
МВС виявило факти хабарництва серед чиновників Шевченківської райдержадміністрації Києва
Вони хотіли отримати хабар у розмірі 73,5 тис. грн.
Міністерство внутрішніх справ виявило факт отримання неправомірної вигоди посадовими особами Шевченківської райдержадміністрації Києва. Про це написав глава відомства Арсен Аваков в мережі.
Як повідомив міністр, затриманий заступник голови Шевченківської РДА Андрєєв Віктор Іванович (державний службовець 5 рангу) і перший заступник директора комунального підприємства “Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Шевченківського району Києва” Романюк Петро Михайлович (держслужбовець 7 рангу), які вимагали від працівника КП “Сирець” неправомірну вигоду.
“Хабар у розмірі 73,5 тис. гривень вони хотіли отримати за надання ордера на службове житло і можливість його подальшої приватизації. У момент розподілу хабара затримано обидва правопорушника “на гарячому”, – написав Аваков.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereЯк працює банк, чому такі проблеми зараз і коли це все закінчиться
Давно збирався написати цей текст, а то часто задають питання про те, як працює банк, чому такі проблеми зараз, і коли це все закінчиться. Коли все це закінчиться – не знаю, і ніхто не знає. А от написати пару слів про те, про що не прийнято говорити на заняттях Києво-Могилянської бізнес-школи, скажу. Отже, почнемо з звичайної теорії.
Відповідно до теорії, банк працює дуже просто – як фінансовий посередник. По-перше, обслуговує розрахункові рахунки клієнтів, і дуже зацікавлений, щоб у нього було якомога більше клієнтів, насамперед, фізосіб, які користуються платіжними картками. В ідеальному варіанті для банків було б взагалі добре, якби фізособи всі платежі робили тільки по безналу через платіжні картки. У цьому випадку у банку формувалися б пасиви залишків за рахунками клієнтів, і фізосіб, і юросіб. Тому в ЄС вже говорять про відмову від готівки і перехід тільки на безготівкові платежі.
По-друге, банки залучають депозити фізосіб і юросіб. І знову для банку більш важливі саме депозити фізосіб, так як юрособи найчастіше не мають вільних грошей, а ось фізособи, якраз навпаки, більш схильні до заощаджень. У всякому разі, так записано в американських підручниках з економіки.
По-третє, банки можуть розміщувати облігації та залучати гроші на тривалий термін 5 і більше років. Таким чином формуються довгострокові пасиви. І нарешті, є ще міжбанківські кредити, які дозволяють банкам залучати дуже короткі гроші, але зате дуже швидко, і тим самим забезпечувати ліквідність банківської системи. У центрі міжбанківського ринку знаходиться рефінансування НБУ, який повинен постійно рефінансувати банки для підтримки їх нормальної роботи.
Ось об’єднавши в одне ціле всі ці гроші в пасивах, банки за рахунок цих грошей і лише за рахунок їх, а не міфічного мішка з грошима, який лежить в сховище, як думають деякі українці, і видає кредити. Точніше, насамперед, він забезпечує платежі за рахунками своїх клієнтів.
Так як клієнти не тільки отримують гроші, але й перераховують ці гроші на інші рахунки, ось це перше, що робить банк у своїй роботі. А вже потім банк думає, як і кому видати кредити. Перш за все, кредити видають юрособам, так як вони найбільше їх потребують. Потім вже йде кредитування фізосіб, яке традиційно розділяється на споживчі кредити та іпотечні. Ще банк купує облігації компаній і державні цінні папери і тим самим фінансує глобальні інвестиційні проекти юридичних осіб та заодно допомагає перекривати дефіцит держбюджету за рахунок держпаперів.
Ось так все просто, подумають одні. Але швидше за все, навпаки. Це просто, якщо економіка працює нормально, якщо немає «тіньової економіки», якщо НБУ не чудить, якщо не влаштовують Майдани, коротше одні тільки «якщо» …
У всіх розвинених країнах світу облікова ставка Центрального банку, це основа для формування вартості грошей на ринку. На практиці ставка Центробанку, це найнижча ставка в країні, а вже на підставі облікової ставки формуються відсотки за міжбанківськими кредитами, які завжди вище облікової ставки. Далі йдуть ставки за депозитами для юросіб, які теж нижче, ніж ставки по депозитах для фізосіб. І найвищі ставки за облігаціями банків. У свою чергу ставки за кредитами для юросіб вище, ніж ставки за міжбанківськими кредитами на пару відсотків, але завжди нижче, ніж ставки за іпотечними кредитами фізосіб, і найдорожчі – споживчі кредити. Так працює банківська система в нормальній країні.
В Україні ж повний абсурд. Згідно з інформацією на сайті НБУ, облікова ставка 30%, а ставка рефінансування НБУ 33%, а ось середні ставки за міжбанківськими кредитами 25%. При цьому середні ставки за депозитами фізосіб 22,7%, а середні ставки за кредитами 25,3%. З точки зору теорії цього не може бути, щоб облікова ставка НБУ була найвищою ставкою на ринку.
Чому? А просто облікова ставка НБУ не працює.
За законом будь-який банк може отримати без проблем рефінансування за обліковою ставкою НБУ, але на практиці це не можливо. Тому в Україні рефінансування отримують тільки «потрібні банки» Як результат ринок міжбанківських кредитів теж не працює нормально. Бо банки не можуть нормально кредитувати один одного. В результаті вся надія на депозити. Але й тут проблема. Українці завжди хочуть отримувати по депозитах дуже і дуже багато, але якщо вони беруть кредит, хочуть щоб він був безкоштовним. В результаті, банки спочатку з великим трудом збирають депозити, а потім з ще більшим працею вибувають гроші у боржників.
В ЄС можна мудрувати з низькими ставками. Так як там, по-перше, немає такої величезної доларизації економіки. По-друге, готівки в обігу мало, зате дуже багато депозитів при цьому зі ставкою не більше 1% за рік. По-третє, і це найголовніше, працює систему кредитних історій, стукацтво і безсудове вилучення заставного майна.
Все дуже просто: не повернув кредит – немає проблем. Забрали в тебе бізнес або квартиру, і тоді відразу є гроші на погашення депозитів і виплату відсотків. В Україні так не виходить, тому й доводиться банкам викручуватися. Або не віддавати депозити і придумувати різні рекламні акції, щоб заманити нових клієнтів. Або за допомогою різних методів, не завжди може і законних, вибивати борги у позичальників.
Це в ЄС можна займатися розробкою бренду і переживати за дрескод співробітників і роками витрачати час на розробку слоганів банку. В Україні банк, як на війні, постійно веде битву на вживання і вибивання боргів. Працівники банку, коли видають кредит, вже думають, як будуть вибивати борг, бо відразу бояться, що не повернуть.
Може, хтось скаже, що якщо немає впевненості в клієнті, то навіщо видавати кредит. А що робити? Депозити потрібно погашати, і відсотки потрібно платити. А щоб було за рахунок чого платити відсотки по депозиту, доводиться добувати ці відсотки по кредиту. По-іншому не вийти. Якщо не буде кредитів, не буде і депозитів. Такий парадокс цьому житті.
Банки ще заробляють на валюті, але це не такі великі гроші, як може здатися. Банк на ринку валюти посередник, і він може теж купити невдало дорого валюту, а тому продавати за низьким курсом у збиток. Так що, це добре, якщо твій банк має друзів у НБУ, тоді й доходи по валютних операціях зашкалюють. А якщо ні, то і доходів немає.
В ЄС одним з головних джерел доходу банку є комісії за банківські платежі. Але в Україні ці платежі або безкоштовні, або майже безкоштовні. Тому на комісії багато не заробиш. В ЄС з кожного платежу банк бере комісію, і якщо ще платіж робить день в день, то комісія дуже велика. Традиційно середній термін платежу в ЄС, це десять банківських днів. В Україні платежі бігають протягом години, і майже безкоштовно. Бо по-іншому не виходить. І так народ не дуже любить платити безнал, більше любить готівку.
Ось яка в нас банківська система. Тут не до економічного дива. Тому немає нічого дивного, що банкам важко зараз переживати кризу. Кому тут буде легко, коли кожен день НБУ тільки й думає, як знищити банківську систему України на догоду МВФ, і залишити тільки банки друзів і свої банки. Парадокси нашого життя.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereВідтепер водії зможуть оскаржити рішення судів першої інстанції в апеляційному порядку
Відтепер водії зможуть оскаржити рішення судів першої інстанції в апеляційному порядку. Конституційний суд визнав незаконним норму, яка забороняла нам це робити.
Стаття 171-2 Кодексу адміністративного судочинства, яка забороняла автомобілістам оскаржити в апеляційних судах рішення районних судів у справах про накладення штрафів за порушення ПДР, визнана Конституційним судом України незаконною. Також, заборонялося подавати скарги на всі рішення райсудів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ст.171-2 КАСУ була прийнята в 2010 році і всі ці роки істотно ускладнювала життя водіям. На практиці це було так: працівник ДАІ виносить постанову про штраф, водій подає позов до суду, а районний суд, знаючи, що його рішення оскаржити в апеляції не можна, стає на бік ДАІшника і відмовляє у позові. Навіть якщо водій наводив докази своєї невинності. Про це свідчать неодноразові звернення читачів в нашу редакцію.
Своїм рішенням № 3-рп / 2015 від 8.04.15 Конституційний суд визнав, що таке обмеження є неконституційним і знову дозволив громадянам подавати апеляційні та касаційні скарги. Тепер, водії знову можуть йти аж до Вищого адміністративного суду, якщо вважають, що їх оштрафували незаконно. Це буде хорошим стримуючим фактором для районних суддів виносити неправомірні рішення.
Також, КСУ зазначив, що санкції за адмінпорушення часто перевершують санкції за кримінальні злочини, тому, це не справедливо, що за КПК є процес апеляції, а по «адмінки» – ні. «Європейський суд з прав людини у своих рішеннях вказано, что Термін” кримінальне правопорушення “має автономне значення І охоплює суворі за своими наслідкамі види адміністратівніх стягнених, до якіх належати адміністративний арешт та значні Адміністративні штрафи», – пише КСУ.
«Положення части Другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, візнані неконстітуційнімі, втрачають Чинність з дня Ухвалення Констітуційнім Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконан на территории України, залишкова и не может буті оскарження», – зазначено в рішенні.
За словами відомого правозахисника Вадима Володарського, дане рішення виходить далеко за межі оскарження постанов по «адмінки». Хоча це саме по собі дуже корисно! Тут набагато цікавіше інше: таке розширене тлумачення «кримінального правопорушення» фактично ставить хрест на спробах скасування презумпції невинності. Навіть якщо закон, який скасовує презумпцію невинності приймуть, то при оскарженні можна буде посилатися, в тому числі і на це рішення КС, саме на мотивувальну частину.
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereСтоличні будівельні аферисти просять захисту у Петра Порошенка і Володимира Гройсмана
Столичні містобудівники звернулися до Президента України Петра Порошенка і спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана з відкритим листом, в якому просять захистити будівельний бізнес, над яким, на їх думку, нависла загроза знищення.
Звернення підписали представники кількох десятків компаній, серед яких найбільші гравці ринку: “Київміськбуд”, “Укрбуд”, “Інтергал-Буд”, “Житлоінвестбуд-УКБ”, “UDP”, “КАN Development” та інші.
У зверненні повідомляється, що забудовники стурбовані спробами “протягти через вищий законодавчий орган країни законопроект № 2629, який фактично зупиняє будівництво житла в Києві та суперечить нормам чинної Конституції, положенням законів України містобудівної діяльності і повністю перекреслює дію існуючих нормативів у будівництві”.
На думку представників компаній, антиконституційний закон торкнеться інтересів 120 000 киян, які чекають на свої квартири, а дві сотні будівництв перетворяться на нові “Еліта-центри”. Все це призведе до загострення соціальної напруженості в суспільстві.
Будівельники просять владу забезпечити “зважений підхід при розгляді подібних ініціатив і вжити заходів для того, щоб унеможливити внесення до Верховної Ради України законопроектів, що містять загрозу економічній безпеці країни, суперечать Конституції України і відверто спрямовані проти громадян України і їх конституційних прав”.
Нагадаємо, що останнім часом навколо кількох столичних будівництв розгорілися скандали: активісти і депутати кажуть, що вони незаконні. Забудовники ж стверджують, що документи в порядку і замовними є мітинги, а міліція, у свою чергу, фіксує на силових акціях одних і тих же учасників.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereУкраїна повинна бути готовою оголосити дефолт і не виконувати свої зобов’язання
Україна, яка перебуває в стані квазі-війни з Росією, і міжнародне співтовариство повинні зайняти жорстку позицію в переговорах з приватними кредиторами, які займають егоїстичну і неконструктивну позицію, аж до дефолту України за своїми зобов’язаннями, вважає екс-міністр фінансів США Лоуренс (Ларрі) Саммерс.
“МВФ і національна влада повинні вказати непокірним кредиторам на їх безвідповідальну поведінку. Якщо необхідно, Україна повинна бути готова оголосити дефолт і не виконувати свої зобов’язання, а міжнародна спільнота має чітко заявити, що вона буде продовжувати допомагати Києву”, – написав він у авторській колонці у виданні TheFT.
“У такому контексті у кредиторів не буде іншого вибору, окрім як прийняти економічну реальність ситуації”, – вважає екс-міністр фінансів США.
Він підкреслює, що для платників податків по всьому світу має бути неприйнятним, щоб їх грошима ризикували, надаючи позики Україні, яка буде планувати повернути всі кошти своїм кредиторам.
На його думку, моральні, геополітичні та економічні підстави для того, щоб надати Україні значну підтримку, є переконливими.
“Міжнародний валютний фонд зробив (для допомоги Україні) стільки, на скільки був здатний, надавши кредит Україні в рамках програми розширеного фінансування. У той же час, Європа і США могли б збільшити свою підтримку країні, Світовий банк також не використовує всіх можливостей. Тому економічна життєздатність України залежить від того, що відбуватиметься з її обов’язком”, – зазначив Л.Саммерс.
Відомий фінансист також підкреслив, що нездатність України зменшити своє боргове навантаження є підтвердженням, що приватні інтереси мають дуже великий вплив на публічну політику.
“Найближчим часом Україна, міжнародне співтовариство і її кредитори повинні досягти угоди, що робити з боргом країни. Те, як це питання буде вирішено, скаже про те, наскільки насправді міжнародне співтовариство готове допомагати Україні і протидіяти російській агресії”, – сказав він.
Екс-міністр фінансів піддав критиці позицію інвестфірми Franklin Templeton і факт уникання ідентифікації менеджерів ряду американських фондів, що відмовляються від будь-якого списання. “Зрозуміло, що з істотною групою таких ”безбілетників“ інші власники боргів, включаючи росіян, також не погодяться на списання”, – відзначає Л.Саммерс.
Як повідомлялося, після затвердження МВФ нової чотирирічної програми розширеного фінансування EFF для України на $17,5 млрд Мінфін з 13 березня почав консультації з кредиторами про реструктуризацію зовнішнього боргу. Уряд також включив в реструктуризацію єврооблігації Києва, державних Ощадбанку та Укрексімбанку (Київ), “Укрзалізниці”, однак вказані позичальники будуть вести консультації з кредиторами з приводу умов реструктуризації їх позик як окремі юридичні особи.
Згідно з програмою з МВФ, угоди щодо зміни умов запозичень повинні забезпечити виконання Україною трьох цілей: перша – економія на зовнішніх платежах за боргами держави, гарантованих державою, і суб’єктів держсектора на суму приблизно $15,3 млрд за період реалізації програми МВФ; друга – забезпечення до 2020 року співвідношення державний борг/ВВП на рівні не вище 71% ВВП; третя – підтримка загальних потреб у фінансуванні бюджету за борговими операціями в середньому на рівні 10% ВВП (максимум 12% ВВП на рік) в 2019-2025 рр.
Мінфін України неодноразово наголошував, що для виконання зазначених цілей необхідно буде не тільки відстрочити погашення боргу, але й списати частину його номіналу і знизити відсотки. У той же час у випадку держбанків і “Укрзалізниці” мова йде тільки про перенесення термінів погашення боргу.
У той же час найбільші утримувачі українських паперів не хочуть погоджуватися на списання основної суми боргу, вважаючи, що заявлений масштаб скорочення виплат занадто великий. Крім цього, Росія вимагає виплати $3 млрд в кінці 2015 року, відмовляючись від участі в реструктуризації.
Мінфін України наполягає на необхідності досягти угоди про реструктуризацію в червні – до першого перегляду програми МВФ, однак експерти прогнозують, що успіхом буде реструктуризація боргу і на початку осені цього року, а її затягування не приведе до припинення фінансування за програмою EFF.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereМіністерство оборони путіна визнало впійманих в Україні диверсантів своїми військовослужбовцями
Міністерство оборони Російської Федерації розраховує на звільнення затриманих російських військовослужбовців. Про це заявив офіційний представник відомства генерал-майор Ігор Конашенков.
Конашенков підтвердила, що заарештовані СБУ в Луганській області Олександр Александров та Євген Єрофєєв є громадянами Росії. Разом з тим, за його словами, на момент затримання 17 травня військовослужбовці “не були чинними військовослужбовцями Збройних Сил РФ”, цитують Конашенкова російські ЗМІ.
Представник країни-агресора зазначив, що до Міністерства оборони РФ з приводу заарештованих спецназівців звернулася асоціація ветеранів військ спеціального призначення РФ і попросила сприяння. Конашенков у зв’язку з цим заявив, що Москва “розраховує на розсудливість українського керівництва і якнайшвидше звільнення Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва”.
Нагадаємо, 16 травня в районі 15:00 біля мосту поблизу міста Щастя, Збройні сили України спільно зі Службою безпеки України затримали двох військовослужбовців третьої спеціальної бригади особливого призначення ГРУ ГШ РФ з місцем постійної дислокації в місті Тольятті. Серед них – капітан Євген Єрофєєв і сержант Олександр Александров.
Сьогодні начальник Генерального штабу України Віктор Муженко розповів подробиці затримання росіян. Також журналістам було продемонстровано російський Гвинторіз (гвинтівка снайперська спеціальна) АС “Вал”, який був відібраний у затриманих.
Сьогодні ж стало відомо, що біля контрольно-пропускного пункту колишнього Тольятинского військового училища, а зараз військової бази 3-ї бригади ГРУ, розташованої на вулиці Ворошилова, пройшла стихійна акція протесту. Громадяни, підійшовши до КПП військової бази, вигукували антивоєнні гасла. Учасники вимагали виведення російських військ з України.
Сьогодні ввечері в Генштабі ЗСУ повідомили, що військовослужбовці, які входять до складу 3-ї бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління ГШ ЗС РФ, терміново залишають місто Брянка на Луганщині.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereУкраїнський державний апарат – хворий і слабкий, але при цьому дуже великий
Сьогоднішня Україна – країна можливостей. За кілька годин відомий тільки вузькому колу людей незатверджений перший заступник міністра економіки Саша Боровик перетворився на героя топових новин.
Каталізатором послужила його заява про звільнення з міністерства через конфлікт з Арсенієм Яценюком. Прем’єр поспішив відхреститися від участі в скандалі, що розростається, заявивши, що відхід Боровика – це рішення міністра економічного розвитку Айвараса Абромавічуса. Пояснення міністра, який взяв на себе відповідальність, було лаконічним: “Не спрацювалися”.
За тиждень до скандалу ми записали інтерв’ю з Боровиком. Саша (він наполягає, щоб його називали саме так) попередив, що може покинути міністерство. Серед причин називав більш ніж двомісячну затримку з його затвердженням на посаду – Яценюк не підписував наказ про призначення, а також розбіжність у поглядах з прем’єром і своїм міністром щодо того, з якою інтенсивністю потрібно проводити реформи.
Зміна статусу Боровика в значній мірі нівелювала актуальність питань інтерв’ю. Ми вибрали найцікавіші тези з півторагодинної бесіди.
Після від’їзду з України 25 років тому я не сильно звертав увагу на те, що відбувається тут. Світ рухався вперед, а в Україні весь час йшла якась неактуальна метушня. Євромайдан все змінив: через тиждень після початку революції я усвідомив, що більшу частину часу проводжу за читанням українських новин. Я не міг фізично брати участь у подіях на Майдані, але мені хотілося якось допомогти. Зв’язався з Центром протидії корупції, і ми разом “ловили” гроші Януковича на Заході. Нам навіть вдалося заморозити, правда, на нетривалий час, пересування грошей Януковича (були заблоковані транзитні рахунки в Deutsche Bank на час внутрішнього розслідування банку).
Я дуже швидко опинився ментально втягнутий в українські події, це стало особистою справою. Після перемоги почав подавати сигнали, що не проти попрацювати в державних структурах. Мене кликали в Міністерство юстиції, розглядався варіант роботи в АМКУ, але пропозиція Айвараса здалася більш цікавою.
Одна з основних суперечок, які я веду, – це відсутність економічної стратегії. Коли не знаєш, куди пливеш, ніякий вітер не буде попутним. Мені на це кажуть: стратегія є, ми йдемо в Європу. Але Європа – це дуже загальне поняття: це і Німеччина, і Англія, і Швеція, і Греція, у всіх різна економічна модель. І відповіді, що ми будуємо, я так і не почув.
Моє бачення – Україна повинна якнайшвидше створити дуже ліберальну економічну систему, держава повинна вийти з усіх секторів економіки (залишити тільки дійсно стратегічні об’єкти), позбутися системи пільг і дотацій галузей економіки. Тобто створити вільний ринок. Паралельно треба зруйнувати олігархію і побороти корупцію.
Український державний апарат – хворий і слабкий, але при цьому дуже великий. Держвитрати за підсумками минулого року склали 53% ВВП – це занадто багато. Українська держава не здатна щось кардинально змінити або поліпшити. Тому вона повинна просто піти звідусіль, де без держави можна обійтися. Чим українська держава швидше вийде з економіки – тим для неї краще.
Мені не подобається ідея градуальних реформ – домогтися стабілізації і крок за кроком робити реформи … Я в це не вірю.
Зараз про приватизацію говорять в контексті, що спочатку треба навести лад, реструктуризувати, привести в “продажний вид” і отримати гідну ціну. Але ми це ж чули від усіх українських урядів, це ні до чого не приведе.
Аналогічна ситуація з ринком землі. 20 років в Україні говорять, що країна не готова до ринку землі: реєстрів немає, український інвестор не може конкурувати з іноземним, не готова ринкова інфраструктура. Зараз ми чуємо те ж саме. Але якщо відкинути популістську риторику – то за цей час країна стала біднішою, а українська земля – дешевшою.
Приватизацію треба проводити, виходячи з ідеї мінімізації витрат: 3500 держкомпаній генерують великий збиток. Держкомпанії викривляють економіку, стимулюють корупцію, “виживають” ринкових гравців: втрати від цього взагалі ніхто не рахував.
Ключова ідея – приватизація потрібна не для того, щоб заробити, і навіть не для того, щоб приватний власник підвищив ефективність роботи, а для того, щоб поміняти ставлення, ментальність людей, пов’язаних з держкомпаніями.
Масштабна приватизація потрібна, щоб люди стали думати, як капіталісти, а не продовжували працювати в системі пільг і субсидій в абсолютно безперспективних галузях.
Книга, в якій зібрані всі українські пільги, ось такої товщини (розсовує пальці на 3-4 см). І якщо докопатися до суті, то вигодоотримувачами цих пільг будуть не працівники держкомпаній, а українські олігархи. Тому радикальна лібералізація завдасть удару по олігархам набагато більш ефективно, ніж всі прокурори України.
Приватизувати потрібно майже все. Не треба хвилюватися, які ми отримаємо гроші: я не вірю у здатність української держави підняти передпродажну ціну об’єктів. Але слід розуміти, що чим швидше ми звідти вийдемо, тим швидше приватний бізнес створить якусь нормальну систему.
Але тут потрібні лідери, які візьмуть на себе політичну відповідальність. Природно, приватизація і відхід від Welfair state (соціальна держава) будуть непопулярні. Буде величезна критика, що корупціонери вкрали, можна було продати дорожче. Але якщо їх поєднати з популярними реформами, такими як реальна боротьба з корупцією, то хворобливу трансформацію економіки можна було б провести.
Не можна оптимізувати цю систему, її треба радикально поміняти. Велика помилка, що за 1,5 роки після революції в країні так і не зроблена реформа держуправління. Це має бути реформа №1. Якщо не змінити держапарат, то нічого змінити не вдасться. Потрібна система, яка б дозволяла легко вивести колишніх чиновників і ще легше залучати на держслужбу нових людей. Зараз все навпаки.
Звільнити чиновника неймовірно складно, взяти на роботу нового теж непросто. Не підписане ж не тільки моє призначення – більшість моєї команди працює неофіційно, як волонтери. І це триває місяцями. Знаєте, що мені заявила одна одіозна чиновниця старого гарту? Вона каже, ти і твоя команда – сквоттери: ви нелегально зайняли державне приміщення. І формально вона права.
У моїй команді є інвестбанкір з Лондона, минулого тижня він прийшов до мене і сказав: “Саша, 80% часу я витрачаю на те, що ходжу по кабінетах і збираю підписи. Але я не для цього сюди приїхав”. Ну зрозуміло ж, що високоефективний дорогий фахівець не повинен цього робити, і зрозуміло, що він не буде довго це робити і через тиждень або місяць поїде назад в Лондон, так і не передавши нікому свій унікальний досвід.
Щоб поміняти країну треба не так багато – кілька сотень професіоналів. Правда, дуже дорогих, робота яких на ринку коштує від 1000 доларів на годину. І такі люди є – вони готові працювати на благо України за 200 доларів на місяць. Але що виходить – всі затвердження відбуваються на Кабміні. Для цього треба фізично прийти на засідання Кабміну і 2-3 години чекати під зачиненими дверима, поки справа дійде до розгляду кадрових питань. Там ніде сісти, там ніде попити води: це говорить про ставлення до співробітників. Якщо 25 таких осіб простоять під дверима три години, то ринкова ціна такого очікування $75 000. Нормальне держава так себе не веде – воно має цінувати кожну секунду часу таких людей.
В уряді мені багато разів говорили: “Ти хочеш робити реформи швидше, ніж готове суспільство”. Але я вважаю, що суспільство було готове до цього ще вчора, просто йому доступно не пояснили, скільки ми втрачаємо, якщо не будемо робити ці реформи. А втрачаємо ми набагато більше: економіка падає, активи дешевшають, талановиті люди виїжджають.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad hereУРА! Газпром вперше програв суд з принципової умови міжнародних контрактів – схемою take-or-pay
Чеська компанія RWE Transgas домоглася судового рішення, згідно з яким вона має право відбирати менше газу, ніж прописано в контракті, без штрафів.
Російський газовий монополіст Газпром вперше програв суд з принципової умови міжнародних контрактів – схемою “бери або плати” (take-or-pay). Віденський арбітраж підтвердив право чеської RWE Transgas знижувати обсяги закупівель без штрафів.
Газпром і RWE судилися з приводу авансової оплати невибраних мінімальних річних обсягів газу за 2008-2011 роки. Справа розглядалася Віденським арбітражним судом. Сума позову Газпрому становила $500 млн.
Претензії до порядку take-or-pay, на якому будується експортна політика російської монополії, раніше пред’являли найбільші покупці, зокрема, Україна та Італія. Епоха глобального домінування контрактів з жорсткими умовами закінчується, впевнені експерти.
Take-or-pay (бери або плати) – умови контракту, які передбачають, що покупець повинен сплатити не менше певного обсягу газу незалежно від того, скільки він закупив насправді у розглянутий період.
Нагадаємо, Газпром 16 червня 2014 звернувся в арбітраж з метою стягнення з НАК Нафтогаз України заборгованості за газ, поставлений в кінці 2013 року і початку 2014 на $4,5 млрд. Зараз ця сума скорочена до $2,4 млрд.
У свою чергу Нафтогаз 16 червня 2014 звернувся в арбітраж з метою ретроактивного зміни ціни на газ та відшкодування на користь позивача всіх переплат, здійснених ним з 20 травня 2011 року (за оцінкою позивача – не менше $6 млрд) і скасування заборони реекспорту.
21 липня 2014 ці справи були консолідовані. 15 вересня був сформований склад арбітрів. 3 листопада арбітраж прийняв рішення про відсутність необхідності проводити слухання про вжиття забезпечувальних заходів за запитом Нафтогазу України. 31 січня 2015 НАК Нафтогаз України подав в арбітраж позовну заяву. Газпром очікує рішення Стокгольмського суду щодо спору з Нафтогазом у червні 2016 року.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
your ad here